1. Словник української мови в 11 томах

чеснота

ЧЕСНО́ТА, и, ж. Позитивна моральна риса в характері людини; доброчесність.

[Командор:] Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Л. Укр., III, 1952, 378);

— Е, ні, Криштофцю. Наливайком я дорожу, це неабиякий вояка і високих чеснот людина (Ле, Наливайко, 1957, 41);

// Невинність, непорочність, цнотливість.

— А мені хочеться дати хлосту вам… по голому тілу, щоб навчилися поважати дівочу чесноту,— сказав Галаган (Бурл., О. Вересай, 1959, 119);

// заст. Чесність.

Петро сам її [дружину] залишив, бо вона щось там вчинила таке, що пішла недобра слава. А князь, людина виняткової чесноти, не міг попустити, щоб його ім’я знеславлювали (Кочура, Зол. грамота, 1960, 328).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чеснота — Доброчесність, ЦНОТА, невинність, непорочність, цнотливість, чесність Словник синонімів Караванського
  2. чеснота — ЧЕСНО́ТА, и, ж. Позитивна моральна риса в характері людини; доброчесність. [Командор:] Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Леся Українка); – Е, ні, Криштофцю. Словник української мови у 20 томах
  3. чеснота — чесно́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. чеснота — -и, ж. Позитивна моральна риса в характері людини; доброчесність. || Невинність, непорочність, цнотливість. || заст. Чесність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чеснота — ходя́ча со́вість (чесно́та). Людина, основною рисою якої є чесність, порядність. Учив він сумлінно, бо сам він був ходяча совість людська (Остап Вишня); Мудрий чоловік той Гриць Прутик. Працює на диво всім зразково, віддає кожному, що належиться, словом, ходяча чеснота (О. Ковінька). Фразеологічний словник української мови
  6. чеснота — ДОСТО́ЇНСТВО (позитивна якість когось, чогось), ДОСТО́ЙНІСТЬ рідше, ПЛЮС розм.; ЧЕСНО́ТА (у людини). Що ми зробили, щоб наша газета засяяла усіма мовними барвами і художніми достоїнствами? (О. Словник синонімів української мови
  7. чеснота — Чесно́та, -ти; -но́ти, чесно́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. чеснота — Чеснота, -ти ж. Добродѣтель. Тихі чесноти без розголосу і пихи приваблювали мене. Г. Барв. 373. Словник української мови Грінченка