чесно
ЧЕ́СНО. Присл. до че́сний.
Література наша, як і вся радянська громадськість, чесно служить справі комунізму (Рильський, IX, 1962, 17);
Дядина та її чоловік — крамарі. Вони людей обдурюють. А твій батько чесно свій хліб заробляє (Багмут, Опов., 1959, 5);
Я вірив правді на землі, Я чесно мислив і трудився (Граб., І, 1959, 206);
Одно скажемо їм [дітям]: що ми чесно свій вік прожили, Все найвище носили в душі і найкраще гріли у серці (Мирний, V, 1955, 280);
— Ну, добре! — каже Іван і знов сідає на ліжко. — Ти зробив свинство. Вліз у сім’ю, взяв чужу жінку… Май же сміливість чесно поквитуватись (Коцюб., І, 1955, 408);
[Xуса:] Який же чоловік повірить жінці, що нібито вона ходила чесно, коли вона ганяла по світах..? (Л. Укр., III, 1952, 160);
Народу чесно поклонивсь (Сл. Гр.);
Ми знайдемо твого побратима, як живий він, ти його врятуєш, а як мертвий — чесно поховаєш (Л. Укр., І, 1951, 389).
Значення в інших словниках
- чесно — див. відверто Словник синонімів Вусика
- чесно — ЧЕ́СНО. Присл. до че́сний. Дядина та її чоловік – крамарі. Вони людей обдурюють. А твій батько чесно свій хліб заробляє (І. Багмут); Я вірив правді на землі, Я чесно мислив і трудився (П. Словник української мови у 20 томах
- чесно — че́сно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- чесно — Присл. до чесний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чесно — ВІДВЕ́РТО (не хитруючи, не лицемірячи), ВІДКРИ́ТО, ЩИ́РО, ПРЯ́МО, ЧЕ́СНО, ЩИРОСЕ́РДНО, ВОЧЕВИ́ДЬ, НАВПРОСТЕ́ЦЬ (НАПРОСТЕ́ЦЬ), НАВПРЯМКИ́ (НАПРЯМКИ́), НАПРЯМЕ́ЦЬ розм., НА́ЧИСТО розм., НАЧИСТОТУ́ розм., НАВПРОШКИ́ розм., В ЛОБ розм. Словник синонімів української мови
- чесно — Че́сно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чесно — Чесно нар. 1) Честно. Чесно рахує, — чужого не хоче. 2) Какъ слѣдуетъ съ уваженіемъ, съ почтеніемъ, съ честью, съ достоинствомъ. Народу чесно поклонивсь. Алв. 27. Батька чесно поховали. Г. Барв. 185. Словник української мови Грінченка