1. Словник синонімів української мови

чеснота

ДОСТО́ЇНСТВО (позитивна якість когось, чогось), ДОСТО́ЙНІСТЬ рідше, ПЛЮС розм.; ЧЕСНО́ТА (у людини). Що ми зробили, щоб наша газета засяяла усіма мовними барвами і художніми достоїнствами? (О. Ковінька); Цінність кожного письменника вимірюється багатьма достойностями його творчої вдачі (з газети); — Хапкий (Порфир) до всякого діла, а це вже неабиякий плюс... (О. Гончар); Хитрий лицемір Став брехню молоти: "Бог мені багатство дав За мої чесноти" (Д. Павличко).

НЕВИ́ННІСТЬ (стан людини, що не жила статевим життям), ЦНО́ТА, ЦНОТЛИ́ВІСТЬ, НЕЗА́ЙМАНІСТЬ, ЧЕСТЬ, ЧЕСНО́ТА, ДІВО́ЦТВО розм., НЕПОРО́ЧНІСТЬ заст., поет. Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (О. Ільченко); Все чекає великого Юрія. Як молода дотримує честі до вінця, так все доокола, вся природа чекала приїзду кінного лицаря (Г. Хоткевич); — Слухай, нелюбе, кохалась я з одним козаком і заприсяглась нікому більш, як йому одному, віддати моє дівоцтво (О. Стороженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чеснота — Доброчесність, ЦНОТА, невинність, непорочність, цнотливість, чесність Словник синонімів Караванського
  2. чеснота — ЧЕСНО́ТА, и, ж. Позитивна моральна риса в характері людини; доброчесність. [Командор:] Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Леся Українка); – Е, ні, Криштофцю. Словник української мови у 20 томах
  3. чеснота — чесно́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. чеснота — -и, ж. Позитивна моральна риса в характері людини; доброчесність. || Невинність, непорочність, цнотливість. || заст. Чесність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чеснота — ходя́ча со́вість (чесно́та). Людина, основною рисою якої є чесність, порядність. Учив він сумлінно, бо сам він був ходяча совість людська (Остап Вишня); Мудрий чоловік той Гриць Прутик. Працює на диво всім зразково, віддає кожному, що належиться, словом, ходяча чеснота (О. Ковінька). Фразеологічний словник української мови
  6. чеснота — Чесно́та, -ти; -но́ти, чесно́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чеснота — ЧЕСНО́ТА, и, ж. Позитивна моральна риса в характері людини; доброчесність. [Командор:] Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Л. Укр., III, 1952, 378); — Е, ні, Криштофцю. Словник української мови в 11 томах
  8. чеснота — Чеснота, -ти ж. Добродѣтель. Тихі чесноти без розголосу і пихи приваблювали мене. Г. Барв. 373. Словник української мови Грінченка