1. Словник української мови в 11 томах

чого

ЧОГО́.

1. займ. див. що¹.

2. присл. Уживається на початку речення, в якому міститься запитання про причину або мету чого-небудь.

— Боже мій,— скрикнула пані.— ..Чого в вічі лізеш? Чого тобі треба? (Вовчок, І, 1955, 30);

— Чого це ти, дочко, така сумна? Чи не болить що? — придивлялася до неї Уляна (Тют., Вир, 1964, 510);

— Чого,бабо, притарабанилася? — неласкаво запитав писар Чайчиху (Стельмах, І, 1962, 211);

// у знач. сполучного сл. Приєднує підрядні додаткові речення.

Він думав. Згадувались йому давні заміри, він думав про те, чого йшов сюди, у Туреччину, через віщо покинув рідне село й дідуся (Коцюб., І, 1955, 365);

Господар пильно оглянув Дорощука, докладно розпитав, хто він та чого опинився в місті (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 28);

// у сполуч. з підсил. част. б, бо, би, ж. Уживається для увиразнення того, про що запитується в реченні.

Аж ось із Києва привозять Княжну.. Тілько смутна, невесела… Чого б сумувати? (Шевч., II, 1963, 30);

— Слухай, лиш, Катре, чого-бо ти вгнівалась? (Вовчок, І, 1955, 198);

І вже нема в душі моїй тривоги. Зі мною ти. Чого ж мені іще? (Сос., II, 1958, 145);

// Уживається як питальне слово.

— Ти як тут опинилась?.. Чого?.. — Чого? ..Того, що годі вже сподіватися, поки сам прийдеш… Коли старостів пришлеш? (Коцюб., І, 1955, 248);

— Чіпко! Чіпко-о! — гукнув Пацюк, до хати йдучи.— Чого? — подає голос Чіпка з хати (Мирний, І, 1949, 267).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чого — пр., див. ЧОМУ; (?) нащо, навіщо, ф. якого дідька, якої холери; ід. ЧОГО ЦЕ, з якої речі, з якого дива; ЧОГОСЬ <�ТО>, див. ЧОМУСЬ. Словник синонімів Караванського
  2. чого — див. навіщо Словник синонімів Вусика
  3. чого — ЧОГО́. 1. займ. див. що¹. 2. у знач. присл. Уживається на початку речення, в якому міститься запитання про причину або мету чого-небудь; з якої причини. – Боже мій, – скрикнула пані. – .. Чого в вічі лізеш? (Марко Вовчок); – Чого це ти, дочко, така сумна?... Словник української мови у 20 томах
  4. чого — чого́ прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  5. чого — Хто чого шукає, то й знайде. Якщо хтось шукає собі клопотів, то він їх знайде. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. чого — 1》 займ., див. що I. 2》 присл. Уживається на початку речення, в якому міститься запитання про причину або мету чого-небудь. || у знач. сполучного сл. Приєднує підрядні додаткові речення. || у сполуч. з підсил. част. б, бо, би... Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. чого — НАВІ́ЩО присл. (з якою метою), НА́ЩО, ДЛЯ (РА́ДИ, ЗАРА́ДИ) ЧО́ГО, ЧОГО́, ЗА́ДЛЯ ЧО́ГО, ЩО розм., ПРО ЩО́ розм., ПОЩО́ заст.; ЧОГО́ РА́ДИ (з відтінком несхвалення). — Що з тобою? Навіщо ти зодяглася в чорне? (Є. Гуцало); І нащо чоловік живе?... Словник синонімів української мови
  8. чого — Чого́ 1) Род. пад. мѣст. що. Чи не бажаєш ти чого? МВ. І. 77. 2) Какъ нар. Зачѣмъ, почему, отчего? Чого ви лаєтесь? хиба вас поле засіяно. Ном. № 9230. Словник української мови Грінченка