чортиця
ЧОРТИ́ЦЯ, і, ж., розм. Жін. до чорт 1-3.
Вся нечиста сила, що казиться під зелені свята, чорти й чортиці, відьми й русалки, вони охоче накоїли б своєму одвічному ворогові, Козакові Мамаєві, всяких капостей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 324);
Потяглася ціла смуга днів сухої серпневої спеки, властивої Запорожчині, коли вітри, як тут кажуть, десь до чортиць залицяються і нікому тижнями на обпечене небо пригнати жодної хмаринки (Баш, Надія, 1960, 390);
— Чорте ти лисий!.. Хочеш розстроїти фортеп’яна! —Сама ти чортиця, коли так… (Крим., Вибр., 1965, 344);
Я вмію ходити, трохи щулячи плечі, і від того ноги мої здаються ще довшими, ніж є насправді, і мені вслід часто лунає чоловіче: — От чортиця, вміє ж ходити! (Загреб., День.., 1964, 235).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чортиця — ЧОРТИ́ЦЯ, і, ж., розм. Жін. до чорт 1–3. Вся нечиста сила, що казиться під зелені свята, чорти й чортиці, відьми й русалки, вони охоче накоїли б своєму одвічному ворогові, Козакові Мамаєві, всяких капостей (О. Словник української мови у 20 томах
- чортиця — чорти́ця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- чортиця — -і, розм. Жін. до чорт 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чортиця — ЧОРТИ́ЦЯ розм. (злий дух; метка, смілива, лукава жінка тощо), ЧОРТИ́ХА розм., БІСИ́ЦЯ розм., ДИЯВОЛКА розм., ДИЯВОЛИ́ЦЯ розм. Спом'янув тут бідний дідич Чорта та чортицю, Плюнув з лиха, сів на бричку: — Рушай за границю! (С. Словник синонімів української мови
- чортиця — Чортиця, -ці ж. Чертовка. Кіевск. у. Драг. 49. К. ПС. 148. Словник української мови Грінченка