чотири

ЧОТИ́РИ, рьо́х, числ. кільк.

1. Назва числа 4 та його цифрового позначення.

Чотири ділиться на два;

// кого, чого. Кількість з 4 одиниць.

Поруч з Джерихою сиділи чотири молодиці, позав’язувані здоровими хустками на високих очіпках (Н.-Лев., II, 1956, 170);

В просторій кімнаті з чотирма вікнами стояв посередині стіл, застелений червоним сукном (Коцюб., І, 1955, 37);

Я виїхав за кордон, де й пробув близько чотирьох з половиною місяців (Довж., І, 1958, 24);

Коли він, наспівуючи пісеньку, оком художника подивлявся крізь маленьке, в чотири шибки віконце на заросле вишниками та розлогими яблунями кладовище, біля тину промайнула темна ряса, і чорний смуток заповз в його душу (Стельмах, І, 1962, 249);

Я ніби переживаю все. Я можу, заплющивши очі, описувати кожне місце цих чотирьох десятків картин (Ю. Янов., II, 1958, 15);

// Без означуваного слова.

Кінь схарапуджено впав на всі чотири, рвучись подалі від Сивоока (Загреб., Диво, 1968, 121);

Годинник раптом пробив чотири (Тулуб, В степу.., 1964, 228);

На долівці біля кухні сидів Дувид, йому минуло чотири (Тудор, Народження, 1941, 70).

Гра́ти в чоти́ри руки́ — грати удвох на одному музичному інструменті (на роялі, піаніно).

Вони грали увертюру з "Норми" в чотири руки; грали вправно, старанно, дотримували такту (Л. Укр., III, 1952, 525);

В іншій квартирі нас зустріла музика. Павло Бєляєв та його дочка Ірина в чотири руки грали Бетховена (Мист., 3, 1969, 21).

◊ В чоти́ри о́ка диви́тися (сте́жити і т. ін.) див. о́ко¹;

Іди́ (іді́ть) [собі́] на чоти́ри ві́три див. іти́;

Ко́ваний на всі чоти́ри ноги́ (копи́та) див. ко́ваний;

На [всі] чоти́ри [бо́ки]:

а) див. бік;

б) навколо, кругом.

Уже він, починав боятись, На всі чотири озиравсь; Трусивсь, та нікуди діватись, Далеко тяжко в ліс забравсь (Котл., І, 1952, 123);

Старий озирнувся на чотири боки: степ лежав німий і принишклий (Тют., Вир, 1964, 398);

У степовому селі був ярмарок, на чотири боки куріло, куріли степові розложисті шляхи тощо, торохкотіли тачанки (Ю. Янов., II, 1958, 248);

На [всі] чоти́ри ві́три див. ві́тер;

На всі чоти́ри світи́ див. світ²;

На всі чоти́ри сто́рони див. сторона́;

На чотирьо́х (чотирма́) іти́ (піти́, повзти́, поповзти́ і т. ін.) — іти, повзти рачки.

— А от коли ми декого злякаємо — не на коні він поскаче, а на чотирьох своїх поповзе. Ану, повертай оглоблі, коли приїхав людей баламутити, бо ми люди спокійні (Стельмах, І, 1962, 564);

Тоді назад повертався [Остапко] на чотирьох (Бурл., О. Вересай, 1959, 5);

Не будеш тут ходить на парі, А підеш зараз чотирма (Котл., І, 1952, 159);

Підко́вувати (підкува́ти) на всі чоти́ри див. підко́вувати;

Підко́вуватися (підкува́тися) на всі чоти́ри див. підко́вуватися;

Пуска́ти (пусти́ти) під чоти́ри вітри́ (на всі чоти́ри) див. пуска́ти;

Світ на всі чоти́ри вітри́ див. світ²;

Сиді́ти в чотирьо́х сті́нах див. сиді́ти;

У чоти́ри о́чі; На чоти́ри о́ка, діал.— наодинці, без свідків, віч-на-віч.

Чую, мої хлопці за дверима шепочуться. Ану, думаю, відсунусь у тінь, цікаво, про віщо брати між собою на чотири ока говорять? (Мур., Бук. повість, 1959, 100);

Як дві́чі взя́ти по два; Як дві́чі два [чоти́ри] див. двічі;

Як дві́чі по два — чоти́ри — те саме, що Як дві́чі два [чоти́ри] ( див. дві́чі).

[Савка:] Коли-небудь я доведу тобі, як двічі по два — чотири (Мам., Тв., 1962, 224).

2. Те саме, що четві́рка 2.