чотирикутник

ЧОТИРИКУ́ТНИК, а, ч. Геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює чотири кути.

Мишко щасливо посміхався і механічно вирізував ножиком на ложі свого автомата третій великий чотирикутник (Збан., Таємниця.., 1971, 235);

Посипані жовтим пісочком, вони [алеї] розкраяли ліс на правильні чотирикутники (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 72);

// у знач. присл. чотирику́тником. У формі такої фігури.

Там, у дитячій, не світилося, але відблиски заграв кидали крізь вікно широку смугу червонуватого світла, і вона падала на підлогу великим і довгим чотирикутником (Смолич, II, 1958, 33);

Всі колони були вишикувані чотирикутником, в центрі якого височів стовп з прибитою навскоси товстою дошкою (Хижняк, Тамара, 1959, 198);

// Простір, предмет у формі такої фігури.

А за чотирикутником дверей палав сонячний південь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 112);

У темному чотирикутникові вікна на другому поверсі альтанки вона розглянула нечіткий обрис погруддя (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 48).