чотирикутник

ЧОТИРИКУ́ТНИК, а, ч.

Геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює чотири кути.

Мишко щасливо посміхався і механічно вирізував ножиком на ложі свого автомата третій великий чотирикутник (Ю. Збанацький);

Посипані жовтим пісочком, вони [алеї] розкраяли ліс на правильні чотирикутники (І. Багмут);

// у знач. присл. чотирику́тником. У формі такої фігури.

Там, у дитячій, не світилося, але відблиски заграв кидали крізь вікно широку смугу червонуватого світла, і вона падала на підлогу великим і довгим чотирикутником (Ю. Смолич);

Всі колони були вишикувані чотирикутником, в центрі якого височів стовп з прибитою навскоси товстою дошкою (А. Хижняк);

// Простір, предмет у формі такої фігури.

А за чотирикутником дверей палав сонячний південь (З. Тулуб);

У темному чотирикутникові вікна на другому поверсі альтанки вона розглянула нечіткий обрис погруддя (Ю. Смолич).