чітко

ЧІ́ТКО. Присл. до чітки́й.

Всю ніч хлопці писали листівки, чітко, як у стінгазеті, виводячи літери, щоб було не гірше, ніж надруковане (Гончар, IV, 1960, 80);

Добре видно прожектори автомашин, кінські копита, чітко відбилися ковані колеса возів (Кучер, Трудна любов, 1960, 510);

Сонце заходило червоно, на вітер; на тлі вечірньої заграви чітко вимальовувався хутір Вишневий (Тют., Вир, 1964, 14);

Клуб було радіофіковано, голос лектора чітко звучав з гучномовця (Дмит., Наречена, 1959, 136);

Чітко Донелайтіс дав якесь розпорядження, і на ріллі загупали кроки червоноармійців (Стельмах, II, 1962, 193);

Порівнявшися з Сергієм, юнак чітко, по-військовому козирнув (Коз., Нові Потоки, 1948, 126).