шабаш

ША́БАШ, у. ч.

1. рел. Суботнє свято, відпочинок, передбачений іудаїзмом.

Хоч Гінда рада була своїй хустині, та все-таки могла в ній лиш у будень виходити на місто, бо в шабаш усі її товаришки прибиралися в капелюхи (Кобр., Вибр., 1954, 74).

2. міф. За середньовічними повір’ями — нічне збіговисько відьом, чортів, чаклунів і т. ін., яке супроводжується диким розгулом.

— Ходив я, ходив, а тоді сів на якесь чортовиння і думаю, що треба мені отут чекати світанку, доки ота вся нечисть на мітлах не розкомандирується по своїх квартирах, бо, видно, натрапив я на їхній шабаш.. Сиджу, зубами видзвонюю з переляку, а вони таке виробляють, що шапка на голові підіймається (Тют., Вир, 1964, 17);

Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш (Загреб., Шепіт, 1966, 347).

ШАБА́Ш, у, ч., розм.

1. також з прийм. на, по, до, після і т. ін. Закінчення, кінець чогось (перев. роботи).

Поки свисток посвистів на шабаш, сім холодних потів з мене збігло, усе чекав, що жандарми прискочать (Мур., Бук. повість, 1959, 173);

Того дня по шабашу на загальнозаводських комсомольських зборах Яремчука обрали до президії (Трубл., І, 1955, 137);

Сьогодні Андрій Іванович мусив покинути роботу раніше, ще задовго до шабашу (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 142).

2. у знач. присудк. сл. Останній момент чого-небудь, що відбувається в часі; кінець.

Незабаром йому за знамено Георгія почепили. А тут і війні шабаш! (Мирний, І, 1949, 233);

— Якщо складете зброю, то всьому шабаш! (Гончар, II, 1959, 404);

// Те саме, що го́ді 1.

[Павло:] Тепер і я скажу: шабаш памороки бабам заморочувать!.. (Кроп., II, 1958, 356);

[Бєлін:] Так… так… Ну, тепер уже шабаш, Анно (Галан, І, 1960, 404).

3. виг. Уживається як заклик закінчити щось або сигнал про закінчення чогось.

— Шабаш! — кинувши шапку об землю, крикнув Грицько (Мирний, І, 1954, 302);

Роман востаннє вдарив по запеченому темно-сизому залізяччі і жбурнув молот в куток кузні. Панас Гомін кліщами кинув залізо у воду..-Шабаш, Романе! (Стельмах, І, 1962, 118).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шабаш — Са́бас, ша́баш: Шаба́с, шаба́ш: Ша́бас, ша́баш: — релігійне свято, присвячене закінченню певного виду робіт (робочої неділі) [47] — суботнє свято, відпочинок, передбачений іудаїзмом [43] — суботнє свято, відпочинок, передбачений юдаїзмом [51] Словник з творів Івана Франка
  2. шабаш — (у гебреїв) субота, суботнє свято; (відьомський) збіговисько; ЖМ. кінець праці; ПР. СЛ. кінець, край, АМБА. Словник синонімів Караванського
  3. шабаш — див. кінець Словник синонімів Вусика
  4. шабаш — 1. годі, досить, край 2. це відьмівські гулі Словник чужослів Павло Штепа
  5. шабаш — ШАБА́Ш, у, ч., розм. 1. також із прийм. на, по, до, після і т. ін. Закінчення, кінець чогось (перев. роботи). Поки свисток посвистів на шабаш, сім холодних потів з мене збігло, усе чекав, що жандарми прискочать (І. Словник української мови у 20 томах
  6. шабаш — ша́баш 1 іменник чоловічого роду суботнє свято у юдеїв ша́баш 2 іменник чоловічого роду нічне збіговисько відьом, чортів, чаклунів міф. шаба́ш присудкове слово кінець незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  7. шабаш — I ш`абаш-у, ч. 1》 рел. Суботнє свято, відпочинок, передбачений іудаїзмом. 2》 міф. За середньовічними повір'ями – нічне збіговисько відьом, чортів, чаклунів і т. ін., яке супроводжується диким розгулом. II шаб`аш-у, ч., розм. 1》 також з прийм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. шабаш — ДО́СИТЬ присудк. сл. (перев. з побажанням, наказом закінчити, припинити щось), ДОВО́ЛІ, ВИ́СТАЧИТЬ, ГО́ДІ розм., БУ́ДЕ розм., ВСЕ (УСЕ́) розм., КІНЕ́ЦЬ розм., БА́СТА розм., ШАБА́Ш розм., ДО́СТА розм. — Досить тобі тинятися без діла (З. Словник синонімів української мови
  9. шабаш — Шаба́ш, -шу́, -ше́ві (кінець) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. шабаш — Шабаш, -шу м. Празднованіе субботняго дня у евреевъ. Поспіша, як жид на шабаш. Ном. № 11429. Словник української мови Грінченка