1. Словник української мови в 11 томах

шаліючий

ШАЛІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до шалі́ти.

Крім шаліючих.. голосів скрипок, чув я зойк цимбалів (Коб., III, 1956, 114);

Так само він не боявся ані реву бурі, ані гуркоту громів, ані того виду шаліючих елементів, бо все те було не чуже йому, до всього того він придивлявся не раз (Фр., IV, 1950, 337).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шаліючий — ШАЛІ́ЮЧИЙ, а, е. Який шаліє. Крім шаліючих .. голосів скрипок, чув я зойк цимбалів (О. Кобилянська); Так само він не боявся ані реву бурі, ані гуркоту громів, ані того виду шаліючих елементів, бо все те було не чуже йому, до всього того він придивлявся не раз (І. Франко). Словник української мови у 20 томах