шарах
ШАРА́Х, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шара́хати, шара́хнути і шара́хатися, шара́хнутися.
Тоді люде шарах так як овечки, та й збіглись докупи (Барв., Опов.., 1902, 210);
— В Пасядах одна жінка труби не закрила..,— так воно [блискавка] як улетіло — горшки поперекидало, заслінкою шпурнуло аж до дверей, а тоді вискочило у вікно, а біля вікна якраз бочка з водою стояла, в тій бочці викупалося, а тоді — шарах у бересток! — і до пенька спалило (Тют., Вир, 1964, 85).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шарах — див. шасть Словник синонімів Вусика
- шарах — ШАРА́Х, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шара́хати, шара́хнути і шара́хатися, шара́хнутися. Тоді люде шарах так як овечки, та й збіглись докупи (Ганна Барвінок); – В Пасядах одна жінка труби не закрила.. Словник української мови у 20 томах
- шарах — шара́х вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- шарах — виг. Використовується для позначення швидкої дії (за знач. шарахнути, шарахнутися та ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- шарах — Шарах! меж., выражающее быстрое движеніе метнувшагося, бросившагося человѣка, животнаго. Шарах зграя до байрака. К. Досв. 84. Тоді люде шарах, так як ті овечки, та й збіглись докупи. Г. Барв. 210. Півень: кукуріку! Мерці — шарах у ями! Грин. І. 49. Словник української мови Грінченка