швендяти
ШВЕ́НДЯТИ, яю, яєш, недок., розм. Ходити туди-сюди (перев. без певної мети, без потреби); тинятися.
[Кобзар:] Тепер народ той швендяє і сюди і туди, як бджоли, що згубили матку. Одні з-за Дніпра біжать, другі за Дніпро тікають — і не розбереш нічого (Мирний, V, 1955, 81);
— Не швендяй під ногами! Забирайся (Мик., Повісті.., 1956, 70);
// Бродити, блукати де-небудь.
Він був козаком у Потоцького, а там помандрував у черкаські ліси до Залізняка; ходив з Гонтою виручать Умань, довго був січовиком і по Волощині швендяв (Стор., І, 1957, 152);
Наймички.. страшили малого Аркадія, що ввечері серед прочан з’являються цигани з величезними міхами і забирають дітей, які швендяють без батьків (Вільде, Сестри.., 1958, 45);
// Бувати де-небудь з певною метою.
Дід Грицай.. одбився од роботи.. та все швендяв з старою по весіллях, по хрестинах та похоронах (Н.-Лев., IV, 1956, 193);
// Повільно рухатися; іти, ходити, не поспішаючи.
Яків по хазяйству швендяє, — не через те, щоб йому хотілося робити, а треба комусь і за ним дивитись (Мирний, IV, 1955, 53);
— Я гадаю, Варваро Павлівно, вже можна варити картоплю, ну, скільки вони ще можуть швендяти? Десять хвилин, не більше! Ну, безсовісні, отак запізнитись! (Собко, Справа.., 1959, 30);
// до кого. Приходити до кого-небудь.
[Xрапко:] Хіба ти не бачиш, що вони [люди] щодня швендяють до мене, пороги оббивають? (Мирний, V, 1955, 122);
// до чого. Іти кудись, прямувати, рухатися в певному напрямку.
Шатнувся [Еней] миттю сам із хати, Своїх троянців позбирати; Зібравши, дав такий приказ: "Як можна швидше укладайтесь, Зо всіми клунками збирайтесь, До моря швендяйте якраз!" (Котл., І, 1952, 81).
Значення в інших словниках
- швендяти — Тинятися, шастати, сновигати, походеньки справляти; (швидко) гасати; (по світі) волочитися, віятися, валасатися, валандатися; п! БЛУКАТИ. Словник синонімів Караванського
- швендяти — див. іти; тинятися; ходити Словник синонімів Вусика
- швендяти — [швен'д'атие] -д'айу, -д'айеиш Орфоепічний словник української мови
- швендяти — ШВЕ́НДЯТИ, яю, яєш, недок., розм. Ходити туди-сюди (перев. без певної мети, без потреби); тинятися. [Кобзар:] Тепер народ той швендяє і сюди і туди, як бджоли, що згубили матку. Словник української мови у 20 томах
- швендяти — шве́ндяти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- швендяти — -яю, -яєш, недок., розм. Ходити туди-сюди (перев. без певної мети, без потреби); тинятися. || Бродити, блукати де-небудь. || Бувати де-небудь з певною метою. || Повільно рухатися; іти, ходити, не поспішаючи. || до кого. Приходити до кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- швендяти — БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИ розм., КОЧУВА́ТИ розм., МОТА́ТИСЯ розм., ВЕ́ШТАТИСЯ розм., ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- швендяти — Шве́дати, -даю, -даєш і шве́ндяти, -дяю, -дяєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- швендяти — Швендати, -даю, -єш, швендяти, -дяю, -єш гл. Шляться, слоняться, бродить. Ном. № 4625. З чистилища швендають собі у пекло люльки палить. Стор. МПр. 43. Кобзарі швендяють поміж людьми. К. ЧР. 259. --------------- Швендяти см. швендати. Словник української мови Грінченка