швендяти

ШВЕ́НДЯТИ, яю, яєш, недок., розм.

Ходити туди-сюди (перев. без певної мети, без потреби); тинятися.

[Кобзар:] Тепер народ той швендяє і сюди і туди, як бджоли, що згубили матку. Одні з-за Дніпра біжать, другі за Дніпро тікають – і не розбереш нічого (Панас Мирний);

– Не швендяй під ногами! Забирайся (І. Микитенко);

// Бродити, блукати де-небудь.

Він був козаком у Потоцького, а там помандрував у черкаські ліси до Залізняка; ходив з Ґонтою виручать Умань, довго був січовиком і по Волощині швендяв (О. Стороженко);

Наймички .. страшили малого Аркадія, що ввечері серед прочан з'являються цигани з величезними міхами і забирають дітей, які швендяють без батьків (Ірина Вільде);

// Бувати де-небудь із певною метою.

Дід Грицай .. одбився од роботи .. та все швендяв з старою по весіллях, по хрестинах та похоронах (І. Нечуй-Левицький);

// Повільно рухатися; іти, ходити, не поспішаючи.

Яків по хазяйству швендяє, – не через те, щоб йому хотілося робити, а треба комусь і за ним дивитись (Панас Мирний);

– Я гадаю, Варваро Павлівно, вже можна варити картоплю, ну, скільки вони ще можуть швендяти? Десять хвилин, не більше! Ну, безсовісні, отак запізнитись! (В. Собко);

// до кого. Приходити часто, ходити до кого-небудь.

[Xрапко:] Хіба ти не бачиш, що вони [люди] щодня швендяють до мене, пороги оббивають? (Панас Мирний);

// до чого. Іти кудись, прямувати, рухатися в певному напрямку.

Шатнувся [Еней] миттю сам із хати, Своїх троянців позбирати; Зібравши, дав такий приказ: “Як можна швидше укладайтесь, Зо всіми клунками збирайтесь, До моря швендяйте якраз!” (І. Котляревський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

швендяти

Значення в інших словниках