швендяти

Тинятися, шастати, сновигати, походеньки справляти; (швидко) гасати; (по світі) волочитися, віятися, валасатися, валандатися; п! БЛУКАТИ.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

швендяти — див. іти; тинятися; ходити Словник синонімів Вусика
швендяти — [швен'д'атие] -д'айу, -д'айеиш Орфоепічний словник української мови
швендяти — ШВЕ́НДЯТИ, яю, яєш, недок., розм. Ходити туди-сюди (перев. без певної мети, без потреби); тинятися. [Кобзар:] Тепер народ той швендяє і сюди і туди, як бджоли, що згубили матку. Словник української мови у 20 томах
швендяти — шве́ндяти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
швендяти — -яю, -яєш, недок., розм. Ходити туди-сюди (перев. без певної мети, без потреби); тинятися. || Бродити, блукати де-небудь. || Бувати де-небудь з певною метою. || Повільно рухатися; іти, ходити, не поспішаючи. || до кого. Приходити до кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
швендяти — БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИ розм., КОЧУВА́ТИ розм., МОТА́ТИСЯ розм., ВЕ́ШТАТИСЯ розм., ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
швендяти — Шве́дати, -даю, -даєш і шве́ндяти, -дяю, -дяєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
швендяти — ШВЕ́НДЯТИ, яю, яєш, недок., розм. Ходити туди-сюди (перев. без певної мети, без потреби); тинятися. [Кобзар:] Тепер народ той швендяє і сюди і туди, як бджоли, що згубили матку. Словник української мови в 11 томах
швендяти — Швендати, -даю, -єш, швендяти, -дяю, -єш гл. Шляться, слоняться, бродить. Ном. № 4625. З чистилища швендають собі у пекло люльки палить. Стор. МПр. 43. Кобзарі швендяють поміж людьми. К. ЧР. 259. --------------- Швендяти см. швендати. Словник української мови Грінченка