1. Словник української мови в 11 томах

шепеляти

ШЕПЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що шепеля́вити.

Копронідос.. в розмові примішував великоруські слова й шепеляв, як шепеляють греки, що родились і зросли не в Росії (Н.-Лев., III, 1956, 364);

Хибували йому всі передні зуби. Через те шепеляв (Март., Тв., 1954, 235).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шепеляти — ШЕПЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. Те саме, що шепеля́вити. Копронідос .. в розмові примішував великоруські слова й шепеляв, як шепеляють греки, що родились і зросли не в Росії (І. Нечуй-Левицький); Хибували йому всі передні зуби. Через те шепеляв (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах
  2. шепеляти — шепеля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. шепеляти — -яю, -яєш, недок., розм. Те саме, що шепелявити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шепеляти — ШЕПЕЛЯ́ВИТИ (вимовляти свистячі звуки як шиплячі; говорити з такою вимовою), ПРИШІ́ПТУВАТИ, ШЕПЕЛЯ́ТИ розм., ША́МКАТИ розм., ШАМКОТІ́ТИ розм., ША́ВКАТИ розм., ШАВКОТІ́ТИ розм., ШЕКЕРЯ́ВИТИ діал., ШЕКЕРЯ́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  5. шепеляти — Шепеля́ти, -ля́ю, -ля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. шепеляти — Шепеля́ти, -ля́ю, -єш гл. Шепелявить. Він (жид) говорив по український не шепеляючи. Левиц. Пов. 179. Словник української мови Грінченка