1. Словник української мови в 11 томах

шепітний

ШЕ́ПІТНИЙ, а, е.

1. Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту.

Не тьохкали і не рипіли піски. Тільки в шелюгах таїлися якісь шепітні спокої (Ле, Ю. Кудря, 1956, 254).

2. лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв’язок (перев. про звуки, вимову).

Шепітні голосні.. вимовляються без участі голосу (Сл. лінгв. терм., 1957, 34);

Коли беззвучне і шепітне промовляння буде освоєне, промовляйте вголос, стежачи за дзвінкістю голосу (Худ. чит.., 1955, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шепітний — [шеп'ітнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  2. шепітний — ШЕ́ПІТНИЙ, а, е. 1. Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту. Не тьохкали і не рипіли піски. Тільки в шелюгах таїлися якісь шепітні спокої (Іван Ле). 2. лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв'язок (перев. про звуки, вимову). Словник української мови у 20 томах
  3. шепітний — ше́пітний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. шепітний — -а, -е. 1》 Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту. 2》 лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв'язок (перев. про звуки, вимову). Великий тлумачний словник сучасної мови