1. Словник української мови у 20 томах

шепітний

ШЕ́ПІТНИЙ, а, е.

1. Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту.

Не тьохкали і не рипіли піски. Тільки в шелюгах таїлися якісь шепітні спокої (Іван Ле).

2. лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв'язок (перев. про звуки, вимову).

Шепітні голосні .. вимовляються без участі голосу (з наук. літ.);

Коли беззвучне і шепітне промовляння буде освоєне, промовляйте вголос, стежачи за дзвінкістю голосу (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шепітний — [шеп'ітнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  2. шепітний — ше́пітний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. шепітний — -а, -е. 1》 Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту. 2》 лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв'язок (перев. про звуки, вимову). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. шепітний — ШЕ́ПІТНИЙ, а, е. 1. Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту. Не тьохкали і не рипіли піски. Тільки в шелюгах таїлися якісь шепітні спокої (Ле, Ю. Кудря, 1956, 254). 2. лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв’язок (перев. Словник української мови в 11 томах