1. Великий тлумачний словник сучасної мови

шепітний

ше́пітний

-а, -е.

1》 Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту.

2》 лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв'язок (перев. про звуки, вимову).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шепітний — [шеп'ітнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  2. шепітний — ШЕ́ПІТНИЙ, а, е. 1. Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту. Не тьохкали і не рипіли піски. Тільки в шелюгах таїлися якісь шепітні спокої (Іван Ле). 2. лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв'язок (перев. про звуки, вимову). Словник української мови у 20 томах
  3. шепітний — ше́пітний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. шепітний — ШЕ́ПІТНИЙ, а, е. 1. Позбавлений звуку, голосу; сповнений шепоту. Не тьохкали і не рипіли піски. Тільки в шелюгах таїлися якісь шепітні спокої (Ле, Ю. Кудря, 1956, 254). 2. лінгв. Який вимовляється, здійснюється без участі голосових зв’язок (перев. Словник української мови в 11 томах