шепіт
ше́піт
-поту, ч.
1》 Тихе мовлення, при якому звуки вимовляються без участі голосових зв'язок.
|| перен. Тихий шум, шелест, дзюрчання і т. ін.
|| заст. Чаклування, яке здійснює баба-шептуха.
2》 перев. мн., розм. Чутки, поголоски, розмови (перев. потайні).
3》 у знач. присл. шепотом. Тихо, без участі голосу; пошепки.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шепіт — Пошепт, шепотіння, (хвиль) дзюрчання, (листя) шелест, мн. ШЕПТИ, нашепти, нашіптування, (баб'ячі) чутки, поголоски Словник синонімів Караванського
- шепіт — I перешепт (перешепти), пошепт, шепотання, шепотіння, шепт, шептання II див. звучання; наклеп Словник синонімів Вусика
- шепіт — [шеп'іт] -поту, м. (ў) -пот'і Орфоепічний словник української мови
- шепіт — ШЕ́ПІТ, поту, ч. 1. Тихе мовлення, при якому звуки вимовляються без участі голосових зв'язок. Щось десь тріщить, ламається, гупають чоботи, чується шепіт, дихання (М. Коцюбинський); Голос Антона перейшов у шепіт, дівчина ледве чула його (М. Словник української мови у 20 томах
- шепіт — ше́піт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шепіт — ПО́ШЕПКИ (дуже тихо — говорити, розмовляти), ШЕ́ПОТОМ, ПО́ШЕПТОМ розм., НАПО́ШЕПКИ розм. Люде гомоніли тихо, пошепки, неначе вони були не в діброві, а стояли десь у церкві або зібрались на похорон (І. Нечуй-Левицький); — Заспокойся, Корнелій!... Словник синонімів української мови
- шепіт — Ше́піт, ше́поту; -поти, -потів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шепіт — ШЕ́ПІТ, поту, ч. 1. Тихе мовлення, при якому звуки вимовляються без участі голосових зв’язок. Щось десь тріщить, ламається, гупають чоботи, чується шепіт, дихання (Коцюб., II, 1955, 238); Голос Антона перейшов у шепіт, дівчина ледве чула його (Трубл. Словник української мови в 11 томах
- шепіт — Шепіт, -поту м. = шепт. А про що ви шепоти ведете з наймичкою? Сим. X. Тілько Христя і розібрала з того шепоту. Мир. Пов. II. 100. Словник української мови Грінченка