1. Словник української мови в 11 томах

шкапа

ШКА́ПА, и, ж.

1. Заморений, слабосилий, худий кінь.

По дворі скрізь валялись купи неприбраного гною, бігали собаки, никали худі шкапи (Н.-Лев., І, 1956, 167);

Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалює якусь шкапу: — Добра кобила! День біжить — три дні лежить! (Гончар, І, 1959, 44);

Сліпа Гершкова шкапа, яку все село звало "великомучениця", була така байдужа до всього, що вже й не обганялась від мух (Козл., Ю. Крук, 1950, 222);

*Образно. — Пора зіпхнути Михая з кульгавої шкапи монархії… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 292);

// розм. Те саме, що кінь 1.

Між зеленим кострубатим чагарником заманячить де-не-де спутана шкапа. То хлопці пасуть коней (Коцюб., І, 1955, 460);

Степан молодцювата під’їхав на димчастих шкапах до їхніх воріт (Стельмах, II, 1962, 235).

2. перен., розм., зневажл. Фізично слаба, виснажена, нездатна до роботи людина.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкапа — Кандиба, д. хабета, ев. Россінант, ір. буцефал, шкапина, шкапійка, шкапійчина, п! КІНЬ Словник синонімів Караванського
  2. шкапа — див. кінь Словник синонімів Вусика
  3. шкапа — ШКА́ПА, и, ж. 1. Заморений, слабосилий, худий кінь; хабета. По дворі скрізь валялись купи неприбраного гною, бігали собаки, никали худі шкапи (І. Нечуй-Левицький); Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалює якусь шкапу: – Добра кобила!... Словник української мови у 20 томах
  4. шкапа — шка́па іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. шкапа — шка́па знев. 1. старий кінь (м, ср, ст)|| = кінь 2. стара спрацьована жінка (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. шкапа — I шк`апа-и, ж. 1》 Заморений, слабосилий, худий кінь. || розм. Те саме, що кінь 1). 2》 перен., розм., зневажл. Фізично слаба, виснажена, нездатна до роботи людина. II шкап`а-и, ж., орн., діал. Порода орла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шкапа — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
  8. шкапа — Шкапа, -пи ж. Кляча, плохая лошадь. Чуб. III. 426. Вівса шкапа ззіла, так і віз побила. посл. ум. шкапка. --------------- Шкапа, -пи ж. Порода орла. Харьк. у. Словник української мови Грінченка