1. Словник синонімів української мови

шкапа

КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. (перев. худий або слабосилий, заморений); ДРАБИНЯ́К розм. (худий, з випнутими ребрами); ЛОША́К (молодий); ГРОМА́К діал. (баский); СКАКУ́Н (з високими біговими якостями); ЖЕРЕБЕ́ЦЬ, ЖЕ́РЕБ рідше, О́ГИР (некастрований самець); СТА́ДНИК діал. (плідник при табуні); МЕ́РИН розм. (кастрований); ТАРПА́Н (дикий); МУСТА́НГ (здичавіла тварина в Північній Америці); ДРАБА́НТ заст. (манежний). Зупиняється кінь. Понокав Іван: — Що, вже їхати лінь? — Смикнув за вудила, пришпорив шкапину... (І. Нехода); Карпо і Лаврін купили й собі по коняці (І. Нечуй-Левицький); Комоні ржуть, почувши дим війни (І. Кочерга); Приволікся конисько, як уже не раз, сам один додому (О. Кобилянська); Сліпа Гершкова шкапа, яку все село звало "великомучениця", була така байдужа до всього, що вже й не обганялась од мух (П. Козланюк); Цей їде сліпою кониною, той їде сліпою кониною (Лесь Мартович); Парубок всміхнувся і, подивившись на конячину, іронічно спитав: — Вона ж хоч вітер повезе? (В. Винниченко); Машталір той знай своїх патик поганя (Г. Квітка-Основ'яненко); Невеличка шкінька на лихому возі привезла до шпиталю болящого (Панас Мирний); Восени лошаки вже будуть на іподромах, виборюватимуть призи у великому дербі (О. Гончар); Сівши на таратайку, запряжену парою добрих громаків, торкнув (пан) рукою пишно вбраного кучера (О. Ільченко); Не у стайні, не в загоні, А на волі стригуни, Ех, і коні, скачуть коні, Буйногриві скакуни (М. Шеремет); Коні зовсім перестали пастися, збилися всі докупи: лошата з кобилами всередині, а жеребці оточили їх щільним колом (З. Тулуб); Колись це був добрий жереб, зараз він стояв старий, сухоребрий серед двору (С. Скляренко); Зіньків огир пролопотів галопом із двору (В. Кучер); — Ще за моєї пам'яті сайгаки, тарпани в степах водились (О. Гончар); Мустанги зграйно Пасуться між саван (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шкапа — Кандиба, д. хабета, ев. Россінант, ір. буцефал, шкапина, шкапійка, шкапійчина, п! КІНЬ Словник синонімів Караванського
  2. шкапа — див. кінь Словник синонімів Вусика
  3. шкапа — ШКА́ПА, и, ж. 1. Заморений, слабосилий, худий кінь; хабета. По дворі скрізь валялись купи неприбраного гною, бігали собаки, никали худі шкапи (І. Нечуй-Левицький); Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалює якусь шкапу: – Добра кобила!... Словник української мови у 20 томах
  4. шкапа — шка́па іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. шкапа — шка́па знев. 1. старий кінь (м, ср, ст)|| = кінь 2. стара спрацьована жінка (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. шкапа — I шк`апа-и, ж. 1》 Заморений, слабосилий, худий кінь. || розм. Те саме, що кінь 1). 2》 перен., розм., зневажл. Фізично слаба, виснажена, нездатна до роботи людина. II шкап`а-и, ж., орн., діал. Порода орла. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шкапа — ШКА́ПА, и, ж. 1. Заморений, слабосилий, худий кінь. По дворі скрізь валялись купи неприбраного гною, бігали собаки, никали худі шкапи (Н.-Лев., І, 1956, 167); Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалює якусь шкапу: — Добра кобила!... Словник української мови в 11 томах
  8. шкапа — Шкапа, -пи ж. Кляча, плохая лошадь. Чуб. III. 426. Вівса шкапа ззіла, так і віз побила. посл. ум. шкапка. --------------- Шкапа, -пи ж. Порода орла. Харьк. у. Словник української мови Грінченка