шляхетство
ШЛЯХЕ́ТСТВО, а, с., збірн. Те саме, що шля́хта.
Сейми, сеймики ревіли. Сусіде [сусіди] мовчали. Дивилися, як королі Із Польщі втікають. Та слухали, як шляхетство Навісне гукає (Шевч., І, 1963, 79);
Прокляв [Костюшко] тоді вельможне шляхетство, що довело отчизну до смерті (Мирний, І, 1949, 186);
В XV — першій половині XVI ст. литовські, українські і білоруські бояри і князі злилися в єдиний пануючий стан, який за польським зразком почав називатися шляхтою, шляхетством (Іст. УРСР, І, 1953, 154);
// Звання і привілеї шляхтича.
[Ясь:] Не можу ж я з хлопами запанібрата бути: я шляхтич. [Наталя:] Ой, як високо ти з своїм шляхетством несешся! (Гр., II, 1963, 534);
Старий трохи вгамувався, показав нам старий документ на шляхетство, писаний по-латинськи (Н.-Лев., II, 1956, 407);
Мужиловський на гачок не йшов. Його не вабили ані шляхетство польське, ані скасування баніції (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 26).
Значення в інших словниках
- шляхетство — ШЛЯХЕ́ТСТВО, а, с., збірн. Те саме, що шля́хта. Сейми, сеймики ревіли. Сусіде [сусіди] мовчали. Дивилися, як королі Із Польщі втікають. Та слухали, як шляхетство Навісне гукає (Т. Словник української мови у 20 томах
- шляхетство — шляхе́тство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- шляхетство — -а, с., збірн. Те саме, що шляхта. || Звання і привілеї шляхтича. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шляхетство — ЗНАТЬ (привілейовані люди в буржуазно-дворянському суспільстві); АРИСТОКРА́ТІЯ (вища родова знать); ДВОРЯ́НСТВО (панівний привілейований клас феодального, а пізніше і буржуазного суспільства); ШЛЯ́ХТА, ШЛЯХЕ́ТСТВО (у феодальній і буржуазній Польщі). Словник синонімів української мови
- шляхетство — Шляхе́тство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шляхетство — Шляхетство, -ва с. 1) Дворянство. 2) соб. Дворяне. Та слухали, як шляхетство навісне гукає. Шевч. 130. Словник української мови Грінченка