1. Словник української мови в 11 томах

шпага

ШПА́ГА, и, ж. Холодна зброя з прямим вузьким і довгим клинком тригранної, чотиригранної і шестигранної форми.

На гербі Полтави — прапори Петра І і схрещені шпаги — на спогад про перемогу російських військ над шведами у 1709 році (Наука.., 10, 1965, 39);

Дуже було смішно, як один слон представляв пана в ресторані, другий кухаря в білій шапці і хвартусі, третій поліцейського в треузолці і при шпазі (Л. Укр., V, 1951, 48);

*Образно. Ніч.. З бойової рубки синіми шпагами прожекторів м’яко фехтує сигнальник (Корн., І, 1955, 43);

*У порівн. Хутір лежав між горбами. Тополі, високі, рівні, вібрували на вітрі, як сталеві шпаги (Тют., Вир, 1964, 468);

// перен. Те саме, що шпажист.

Авторитет українського фехтування на світовій арені досить високий: перша рапіра планети — львів’янин Василь Станкевич, перша шпага у світі — киянин Григорій Крисс (Рад. Укр., 12. І 1972, 4).

∆ Віддава́ти (відда́ти) шпа́гу, заст.— визнавати себе переможеним, здаватися в полон;

Схре́щувати (схрести́ти) шпа́ги — те саме, що Схре́щувати (схрести́ти) списи́ ( див. схре́щувати).

Олександр Сергійович не раз схрещував тут шпаги на публічних диспутах з професором Каченовським, відстоюючи оригінальність "Слова о полку Ігоревім" (Полт., Повість.., 1960, 531).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпага — див. ШАБЛЯ. Словник синонімів Караванського
  2. шпага — [шпага] -гие, д. і м. -з'і Орфоепічний словник української мови
  3. шпага — Шабля Словник чужослів Павло Штепа
  4. шпага — ШПА́ГА, и, ж. Холодна зброя з прямим вузьким і довгим клинком тригранної, чотиригранної і шестигранної форми. На гербі Полтави – прапори Петра І і схрещені шпаги – на спогад про перемогу російських військ над шведами у 1709 році (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. шпага — шпа́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. шпага — -и, ж. Холодна зброя з прямим вузьким і довгим клинком тригранної, чотиригранної та шестигранної форми, якою можна колоти і рубати. || перен. Те саме, що шпажист. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шпага — I січна зброя з вузьким прямим лезом; в Європі використовувалась у ХVII-ХIX ст. II колюча спортивна зброя; також один із видів змагань з фехтування. Універсальний словник-енциклопедія
  8. шпага — Шпа́га, -ги, -зі; шпа́ги, шпаг Правописний словник Голоскевича (1929 р.)