шпигонути

ШПИГОНУ́ТИ, ну, неш, док., однокр., перех. і без додатка. Підсил. до шпигну́ти.

Голова Жержелі кумедно, по-конячому смикнулася догори, ніби у ніс його шпигонув гедзь (Вол., Місячне срібло, 1961, 238);

Позаду гримить автоматна черга. І враз Сергій відчуває, як йому щось боляче шпигонуло в ліве плече (Мушк., Чорний хліб, 1960, 14);

Юлдаш перелетів через кінську голову. Прикрий біль шпигонув у ногу (Донч., І, 1956, 178);

Щось шпигонуло під серцем, поза спиною війнуло холодом, і Кухтиха прискорила ходу (Іщук, Вербівчани, 1961, 96);

— Так,— коротко відповів Заруба і в свою чергу шпигонув прокурора:— А ви ж хто будете, слідчий чи прокурор? (Кучер, Трудна любов, 1960, 234);

Йому дуже хотілось шпигонути Марту гострим словом (Донч., IV, 1957, 71);

Неждано Христину шпигонув здогад, що, може, чоловік навмисне лізе на небезпеку (Стельмах, І, 1962, 605);

// безос.

— У голові мов залізом розпеченим шпигонуло: нема [Марії]… умерла… втопилась… (Коцюб., І, 1955, 144);

Дорош.. скрипнув зубами і так стис щелепи, що його боляче шпигонуло в скроні (Тют., Вир, 1964, 321);

*У порівн. Отець Сидір, мов шпигонули його шилом, крутнувся на підборах, мало не впав (Донч., III, 1956, 106);

— А Христі чому немає? Палажка зиркнула на нього і закусила губи… Відказала так, немов шпигонула: — А ти в неї запитав би… (Грим., Незакінч. роман, 1962, 144).

∆ Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто шпигону́в ноже́м у се́рце див. се́рце;

Шпигону́ти в се́рце — те саме, що Шпигну́ти в се́рце ( див. шпигну́ти).

Щось шпигонуло в серце Марусяка. Впився очима — і пізнав батька (Хотк., II, 1966, 239);

І ось тепер, ..дивлячись на цих безжурних молодих тюрчанок без покривал, Петросов-Джавадов уперше відчув, як щось шпигонуло його в серце (Донч., II, 1956, 85).