шпигунство
ШПИГУ́НСТВО, а, с. Злочинна діяльність, яка полягає в таємному збиранні відомостей або викраданні матеріалів, що становлять державну таємницю, з метою передачі їх іншій державі.
Англійський уряд витрачав величезні кошти на субсидії своїм союзникам і на шпигунство у Франції (Нова іст., 1956, 89);
Навіть однодумці, навіть сопільники по вбивству і шпигунству не довіряють йому, і не тому, що він найгірший, а просто до цього зобов’язує шпигунське ремесло (Стельмах, II, 1962, 357);
// Вистежування, розшук.
У Білій Церкві Почанівський урочисто попрощався із патріархом.. Обридло.. Почаківському це марне і безглузде шпигунство (Тулуб, Людолови, II, 1957, 390);
Тринадцятирічне перебування Тичини у чернігівських духовних школах, бурсі та семінарії з їхньою схоластикою, страхом перед живою думкою, системою шпигунства і лицемірства лягли тягарем на душу вразливого юнака (Рад. літ-во, 5, 1971, 49).
Значення в інших словниках
- шпигунство — рос. шпионаж заздалегідь сплановане, зумисне передавання, вилучення, викрадення або збирання відомостей, що становлять державну, військову, політичну чи економічну таємну інформацію з метою передачі їх іноземним державам чи їхній агентурі. В Україні це вважається особливо небезпечним злочином. Eкономічна енциклопедія
- шпигунство — ШПИГУ́НСТВО, а, с. Злочинна діяльність, яка полягає в таємному збиранні відомостей або викраданні матеріалів, що становлять державну таємницю, з метою передачі їх іншій державі. Словник української мови у 20 томах
- шпигунство — шпигу́нство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- шпигунство — -а, с. Злочинна діяльність, яка полягає в таємному збиранні відомостей або викраданні матеріалів, що становлять державну таємницю, з метою передачі їх іншій державі. || Вистежування, розшук. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпигунство — Шпигу́нство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)