1. Словник української мови в 11 томах

шпигунський

ШПИГУ́НСЬКИЙ, а, е. Стос. до шпигуна, шпигунства.

Шиплять хижі світляки-птиці, перелітають, крадучись, од таємного сусіда і шпигунським оком зажерливо розглядають задвірки (Вас., II, 1959, 31);

— Я, отче, поки що не займаюся шпигунським ремеслом! (Стельмах, І, 1962, 487);

Запропоновані умови були досить принадними, і Боровець проміняв свою крамничку на шпигунську школу (Мельн., Поріддя.., 1959, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпигунський — [шпиегун'с'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  2. шпигунський — ШПИГУ́НСЬКИЙ, а, е. Стос. до шпигуна, шпигунства. Шиплять хижі світляки-птиці, перелітають, крадучись, од таємного сусіда і шпигунським оком зажерливо розглядають задвірки (С. Васильченко); – Я, отче, поки що не займаюся шпигунським ремеслом! (М. Словник української мови у 20 томах
  3. шпигунський — шпигу́нський прикметник Орфографічний словник української мови
  4. шпигунський — -а, -е. Стос. до шпигуна, шпигунства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шпигунський — Шпигу́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)