1. Словник української мови в 11 томах

шпилити

ШПИЛИ́ТИ, лю́, лиш, недок., перех. і без додатка. Приколювати що-небудь шпильками;

// перен. Пильно розглядати, пронизувати поглядом кого-, що-небудь.

Нарешті наважилась [я], скосила очі через плече і побачила: він, Віктор. Стоїть, голову похилив, шпилить мене поглядом спідлоба (Речм., Твій побратим, 1962, 5).

Гу́би шпили́ти — тр саме, що Губу́ (гу́би) копи́лити ( див. губа́¹).

Тим часом до хати сипнули люди. То були переважно бабусі та жінки-сусідки. Вони заходили в хату, мов до церкви, урочисто шпилили губи, звертаючи очі до однієї Наталі (Збан., Переджнив’я, 1960, 263).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпилити — ШПИЛИ́ТИ, лю́, лиш, недок., кого, що, чим і без дод. Приколювати що-небудь шпильками; // перен. Пильно розглядати, пронизувати поглядом кого-, що-небудь. Нарешті наважилась [я], скосила очі через плече і побачила: він, Віктор. Стоїть, голову похилив, шпилить мене поглядом спідлоба (В. Речмедін). Словник української мови у 20 томах
  2. шпилити — шпили́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. шпилити — шпили́ти вульг. здійснювати статевий акт (ст)|| = гримати ◊ шпили́ти ґу́лю → шпилити ◊ шпили́ти кобіту → шпилити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. шпилити — Лю, -лиш, недок. Проводити статевий акт. Чувак тьолку в кустах шпилить. Словник сучасного українського сленгу
  5. шпилити — (-лю, -лиш) недок. 1. крим., карт. Грати (в карти, в рулетку). БСРЖ, 701; СЖЗ, 117. 2. нарк. Нюхати кокаїн. БСРЖ, 701; СЖЗ, 117. 3. кого; крим., мол. Здійснювати статевий акт з кимсь. БСРЖ, 701; СЖЗ, 117; ПСУМС, 81. Словник жарґонної лексики української мови
  6. шпилити — -лю, -лиш, недок., перех. і без додатка. Приколювати що-небудь шпильками. || перен. Пильно розглядати, пронизувати поглядом кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шпилити — ВИПИНА́ТИ (напружуючи, надимаючи, виставляти що-небудь наперед), П'ЯСТИ́, ПНУ́ТИ, ВІДДИМА́ТИ, ВІДДУВА́ТИ, ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИ, ВИТЯГА́ТИ рідше (також убік, назад); КОПИ́ЛИТИ розм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКОПИ́ЛЮВАТИ розм., ВІДКВА́ШУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. шпилити — Шпилити, -лю, -лиш гл. Прикалывать булавками, шпильками. Гол. II. 634. Словник української мови Грінченка