1. Словник української мови в 11 томах

шпилик

ШПИ́ЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до шпиль.

Верба вже розбуркалася і скрізь простягала до сонця блідо-зелене листячко. По горбочках та по шпиликах густа трава й собі піднімала маленькі головки вгору (Гр., II, 1963, 488);

Робив [Лаврін] всяку всячину — і лутки, і одвірки, і віконниці.. От він і Жежерині ворота поставив — з піддашшям та з півником на шпилику (Речм., Весн. грози, 1961, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпилик — див. вершина; вістря Словник синонімів Вусика
  2. шпилик — ШПИ́ЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до шпиль. Верба вже розбуркалася і скрізь простягала до сонця блідо-зелене листячко. По горбочках та по шпиликах густа трава й собі піднімала маленькі головки вгору (Б. Словник української мови у 20 томах
  3. шпилик — шпи́лик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. шпилик — -а, ч. Зменш.-пестл. до шпиль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шпилик — Шпилечок, -чка, шпилик, -ка м. ум. отъ шпиль. --------------- Шпилик, -ка м. ум. отъ шпиль. Словник української мови Грінченка