шпилик
ШПИ́ЛИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до шпиль.
Верба вже розбуркалася і скрізь простягала до сонця блідо-зелене листячко. По горбочках та по шпиликах густа трава й собі піднімала маленькі головки вгору (Б. Грінченко);
Робив [Лаврін] всяку всячину – і лутки, і одвірки, і віконниці .. От він і Жежерині ворота поставив – з піддашшям та з півником на шпилику (В. Речмедін).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шпилик — див. вершина; вістря Словник синонімів Вусика
- шпилик — шпи́лик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шпилик — -а, ч. Зменш.-пестл. до шпиль. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпилик — ШПИ́ЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до шпиль. Верба вже розбуркалася і скрізь простягала до сонця блідо-зелене листячко. По горбочках та по шпиликах густа трава й собі піднімала маленькі головки вгору (Гр. Словник української мови в 11 томах
- шпилик — Шпилечок, -чка, шпилик, -ка м. ум. отъ шпиль. --------------- Шпилик, -ка м. ум. отъ шпиль. Словник української мови Грінченка