1. Словник української мови в 11 томах

шпичкуватий

ШПИЧКУВА́ТИЙ, а, е. Такий, як шпичка, подібний до шпички (у 1 знач.); колючий.

Хома відштовхнувся від столу руками так, що кістки йому захрустіли, і шпичкуватими від рішучості очима втупився в шуряка (Грим., Незакінч. роман, 1962, 226);

// Який має шпички.

Жінки й підлітки спритно вихоплювали з петель шпичкуватих осетрів, щук, сулу та линів із янтарними очима (Тулуб, Людолови, І, 1957, 242).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпичкуватий — ШПИЧКУВА́ТИЙ, а, е. Такий, як шпичка, подібний до шпички (у 1 знач.); колючий; // Який має шпички (у 4 знач.). Жінки й підлітки спритно вихоплювали з петель шпичкуватих осетрів, щук, сулу та линів із янтарними очима (З. Тулуб); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  2. шпичкуватий — шпичкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. шпичкуватий — -а, -е. Такий, як шпичка, подібний до шпички (у 1 знач.); колючий. || Який має шпички. Великий тлумачний словник сучасної мови