штаб

ШТАБ, у, ч.

1. Орган керування військами в частинах, з’єднаннях і об’єднаннях усіх видів збройних сил особи, що входять у цей орган.

Обідали у Княжевичів. Було велике товариство: 6 чи 7 старих паній.., військовий з генерального штабу (Коцюб., І, 1955, 153);

— І деж ти думаєш, закінчивши академію, служити? — В штабі одної з близьких до кордону дивізій (Крот., Сини… 1948, 10);

Штаб Януша складався з небагатьох визначних рицарів краю (Ле, Наливайко, 1957, 48);

*У порівн. Скільки там люду перебуває за день! Все навкруги клекоче, кипить, а обком працює упевнено й розмірено, як мудрий, випробуваний штаб (Гончар, IV, 1960, 32)

// Приміщення, в якому перебуває такий орган.

На спорудженні форту працювали всі разом: матроси, козаки й піхота. Будували велику казарму на сто чоловік, два цейхгаузи, пекарню, стайню, вівчарню, клуню, житловий будинок, штаб з канцелярією (Тулуб, В степу.. 1964, 290);

[Ватутін:] Там стоятимеш, доки знайду вихід… Тільки не роби, як Швиденко. Півдня від нього звістки нема! [Швиденко:] Не міг, товаришу командуючий. Штаб накрило бомбами (Дмит., Драм тв., 1958, 149).

Генера́льний штаб див. генера́льний.

2. Взагалі керівний орган чого-небудь.

— Будівельників ще не призначали, та я гадаю, що проектно-дослід на експедиція й стане базою штабу будівельників (Ле Міжгір’я, 1953, 13);

До гультяїв дружинники підбігли Взяли у штаб (Іванович, Перебендя.., 1960, 46);

*Образно. І всі в Ульянових зійшлись. Хоч мати справу знала слабо, Ділила долю їх важку, її ім’я було туп штабом І теплим серцем їх зв’язку (Мас., Сорок.., 1957, 498).