1. Словник української мови в 11 томах

штукар

ШТУКА́Р, я́, ч., розм.

1. Той, хто спритно, уміло робить що-небудь, вправний у чому-небудь.

Сьогодні [на столі] не лише листки барвінку, але й сині його квітки! Штукар мій Івась, се він таку несподіванку придумав для мене (Фр., IV, 1950, 346);

— От штукар, а! — говорить дядько Іван з захопленням, ніби він уперше зустрічає жайворонка над своєю головою (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 147);

// Жартівник, забавник, пустун.

Леонід Семенович теж був з крикливих, був навіть трохи штукар, любив нареготатись і пожартувати (Н.-Лев., IV, 1956, 65);

Сам урядник, видно, штукар великий та балагур, знає тьму анекдотів (Вас., Незібр. тв., 1941, 174).

2. Те саме, що фігля́р 1.

Оден пес держав том, новел у зубах; другий, якийсь штукар, обернувшись догори ногами, підкидав книжку у повітря (Мак., Вибр., 1954, 13);

Після кави друзі ще довго ходили в караван-сараї, то показували Шевченкові китайського штукаря-акробата, який жонглював чотирма тарілками.., то зупинялися послухати акина (Тулуб, В степу.., 1964, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штукар — Штука́р: — митець [51] Словник з творів Івана Франка
  2. штукар — див. ФІГЛЯР; П. жартівник, забавник, пустун. Словник синонімів Караванського
  3. штукар — I блазень, комедіант, комедіянт, фігляр II див. брехливий; веселий; жартівник Словник синонімів Вусика
  4. штукар — [штукар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам Орфоепічний словник української мови
  5. штукар — ШТУКА́Р, я́, ч., розм. 1. Той, хто спритно, уміло робить що-небудь, вправний у чому-небудь. Сьогодні [на столі] не лише листки барвінку, але й сині його квітки! Штукар мій Івась, се він таку несподіванку придумав для мене (І. Франко); – От штукар, а!... Словник української мови у 20 томах
  6. штукар — штука́р іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  7. штукар — -я, ч., розм. 1》 Той, хто спритно, уміло робить що-небудь, вправний у чому-небудь; трюкач. || Жартівник, забавник, пустун. 2》 Те саме, що фігляр 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. штукар — ВИТІВНИ́К (людина, що робить витівки, схильна до витівок), ХИМЕ́РНИК розм., ФО́КУСНИК розм., ФІГЛЯ́Р розм., ШТУКА́Р розм. Той, кого ще вчора знали тільки як кваліфікованого машиніста, раптом виявився прекрасним співаком, а в людині... Словник синонімів української мови
  9. штукар — Штука́р, -ря́, -ре́ві; -карі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)