1. Словник української мови в 11 томах

штукарити

ШТУКА́РИТИ, рю, риш, недок., розм. Займатися штукарством, поводитися як штукар.

— Та я не про воли, я кажу: Добридень! — Сам ти,— каже [глухий дід],— злидень, а я хазяїн!..— Та годі-бо вже тобі штукарити!.. Тут чоловік про діло, а ти… (Гр., II, 1963, 349).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штукарити — див. пустувати Словник синонімів Вусика
  2. штукарити — ШТУКА́РИТИ, рю, риш, недок., розм. Займатися штукарством, поводитися як штукар. – Та я не про воли, я кажу: Добридень! – Сам ти, – каже [глухий дід], – злидень, а я хазяїн!.. – Та годі-бо вже тобі штукарити!.. Тут чоловік про діло, а ти... (Б. Грінченко). Словник української мови у 20 томах
  3. штукарити — штука́рити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  4. штукарити — -рю, -риш, недок., розм. Займатися штукарством, поводитися як штукар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. штукарити — Штука́рити, -ка́рю, -ка́риш, -ка́рять; штука́р, -ка́рте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. штукарити — Штукарити, -рю, -риш гл. Шутить, забавно проказить. Словник української мови Грінченка