штурм

ШТУРМ, у, ч.

1. Рішуча атака укріплення, опорного пункту, фортеці ворога.

Барикади впали, вояки штурмом вдиралися на ринок (Фр., VI, 1951, 160);

Коли третій штурм було відбито. Сагайдачний зібрав коло себе отаманів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 109);

[Касьянов:] При штурмі Вердена щільність артвогню була 187,8 ствола на кілометр (Дмит., Драм. тв., 1958, 116);

Отож настала тиша, коли не брати до уваги окремих штурмів та атак, що відбувалися на різних ділянках фронту з обох боків… (Кучер, Голод, 1961, 81);

// перен. Оволодіння чим-небудь, освоєння чого-небудь шляхом переборювання якихось труднощів.

Рішучий штурм таємниць крижаного материка почався під час Міжнародного геофізичного року — в 1957-1958 рр. (Наука.., 6, 1962, 46);

В штурмі Всесвіту, як і в ряді інших найважливіших галузей наукового й технічного прогресу. Радянським Союз іде в авангарді людства (Рад. Укр., 5.УІІІ 1962, 3);

// перен. Рішуча, активна дія для досягнення чого-небудь.

В жовтні 1917 року ленінська партія більшовиків повела трудящі маси на штурм старого світу (Цюпа, Україна.., 1960. 42);

Першими вирушили на штурм самодержавства, за торжество комуністичних ідей російські робітники. Це пам’ятатиме довіку все людство (Рильський, IX, 1962, 149).

∆ Лобови́й штурм див. лобови́й.

∆ Бра́ти (узя́ти і т. ін.) шту́рмом:

а) здобувати якесь укріплення рішучою атакою.

Міст через Рейн треба було брати штурмом (Загреб., Європа. Захід, 1961, 98);

Полки дивізії, підтримані з Литовського півострова, вночі взяли штурмом Турецький вал і переслідують ворога (Ю. Янов., II, 1958, 239);

б) активно, рішуче наступати на кого-, що-небудь, домагатися когось, чогось;

На штурм¹ — команда розпочинати атаку якогось укріплення.

Зробився Турн несамовитий, Ярився, лютував неситий..— На штурм, на штурм! — своїм кричав (Котл., І, 1952, 214);

На штурм іти (піти, кидатися, кинутися і т. ін.)- починати рішучу атаку.

— Стояли ми, стояли, коли десь уже з півночі приходить наказ: іти на штурм (Тют., Вир, 1964, 261);

З усіх боків нестримно кидаються на штурм Давид-городка партизани (Шиян, Партиз. край, 1946, 200).

2. розм. Те саме, що штурмівщи́на.

[Ольга:] За цей рік у тебе техніка використовувалась погано, ривки, штурми дали такі цифри (Корн., II, 1955, 162);

Кореспонденція малює картину штурму в складальному цеху (Автом., В. Кошик, 1954, 3);

Варя Кочубей думала, що вивчити щось у книжці або розв’язати задачу можна штурмом, однією натугою (Ткач, Плем’я.., 1961, 63).

3. заст. Шторм.

Еней кричить, що «я Нептуну Півкопи грошей в руку суну. Аби на морі штурм утих» (Котл., І, 1952, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штурм — див. НАСТУП, АТАКА; (фортеці) взяття; (космосу) оволодіння, завоювання; П. сов. штурмівщина. Словник синонімів Караванського
  2. штурм — [штурм] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
  3. штурм — Наступ, напад, див. атака Словник чужослів Павло Штепа
  4. штурм — ШТУРМ, у, ч. 1. Рішуча атака укріплення, опорного пункту, фортеці ворога. Барикади впали, вояки штурмом вдиралися на ринок (І. Франко); Коли третій штурм було відбито, Сагайдачний зібрав коло себе отаманів (З. Словник української мови у 20 томах
  5. штурм — штурм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. штурм — штурм (шторм) буря Словник застарілих та маловживаних слів
  7. штурм — -у, ч. 1》 Рішуча атака укріплення, опорного пункту, фортеці ворога. || перен. Оволодіння чим-небудь, освоєння чого-небудь шляхом переборювання якихось труднощів. || перен. Рішуча, активна дія для досягнення чого-небудь. Брати штурмом. 2》 розм. Те саме, що штурмівщина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. штурм — (нім. Sturm) рішуча атака фортеці, укріпленого опорного пункту, укріпленої позиції ворога спеціально підготовленими військами. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. Штурм — (Sturm) Йоганнес, 1507-89, нім. гуманіст, педагог, кальвіністський полеміст, організатор і ректор гуманітарної гімназії в Страсбурі, яка стала взірцем нового типу середньої школи, поширеної в Європі від XVI-XVII ст. Універсальний словник-енциклопедія
  10. штурм — АТА́КА (навальний наступ на ворога), ПРИ́СТУП, УДА́Р (ВДАР), ШТУРМ (рішучий наступ на фортецю, укріплення, опорний пункт). В сірій димній сутіні біжать в атаку солдати (О. Довженко); Сила народна узброєна без упину на приступ іде (Л. Словник синонімів української мови
  11. штурм — Штурм, -му; шту́рми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. штурм — Штурм, -му м. 1) Штурмъ, приступъ. Одинадцять штурмів козаки відбили. Млак. 79. 2) Штормъ, буря на морѣ. Пів-копи грошей в руки суну, аби на морі штурм утих. Котл. Ен. І. 10. Словник української мови Грінченка