шумко
ШУ́МКО. Присл. до шумки́й.
Він зітхає шумко, з полегшенням (Вас., II, 1959, 95);
Ранку рад, садовник [садівник] кишку тягне: він струмками між листям шумко шелестить (Тич., І, 1946, 269);
// у знач. присудк. сл.
З того часу в школі стало шумко й весело вечорами (Вас., І, 1959, 118).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шумко — ШУ́МКО. Присл. до шумки́й. Він зітхає шумко, з полегшенням (С. Васильченко); Ранку рад, садовник [садівник] кишку тягне: він струмками між листям шумко шелестить (П. Тичина); // у знач. пред. З того часу в школі стало шумко й весело вечорами (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
- шумко — шу́мко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- шумко — Присл. до шумкий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови