шумовий

ШУМОВИ́Й, а́, е́. Стос. до шуму ( див. шум¹1); пов’язаний з творенням, відтворенням шуму.

Буланчик б’є у вокзальний дзвін, свистить у сюрчок, як паровоз, і на шумовому приладі зображає шум поїзда, що відходить від станції (Лев., Драми.., 1967, 350);

Деркач. Цей шумовий інструмент існує на Україні з незапам’ятних часів і передається від покоління до покоління. Його частенько застосовують в сільських шумових оркестрах (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 21);

*Образно. Загриміла шумова музика трудового міста (Головко, Мати, 1940, 192).

Шумови́й орке́стр — оркестр, який складається переважно з ударних інструментів.

Аліна побачила Костя Хмеля, який сів коло неї з деркачкою в руці, виданою йому як учасникові шумового оркестру (Ю. Янов., II, 1954, 91).