1. Словник української мови в 11 томах

шістка

ШІ́СТКА, и, ж.

1. Назва цифри 6;

// розм. Назва того чи іншого виду транспорту, нумерованого цифрою 6 (автобус, трамвай і т. ін.);

// розм. Група з шести одиниць.

Рекрути йшли вільно, але жінок та хлопчиків пов’язували [яничари] шістками, наче ясир (Тулуб, Людолови, І, 1957, 449);

Продовжуються ігри "золотої шістки" — найсильніших хокейних дружин країни (Рад. Укр., 16.11 1969, 4).

2. Гральна карта, що має шість позначок однієї масті.

3. розм. Запряг з шести коней або інших тварин.

4. Шестивесловий човен чи шлюпка.

5. діал., заст. Дрібна монета вартістю шість, пізніше десять австрійських крейцарів.

— Як завтра не заб’єш, то продай її [яму] мені. ..Я тобі зверну кошт і дам п’ять шісток відчіпного (Фр., IV, 1950, 14);

Як заробити піде до них мама, то тільки чотири шістки за це дають. А вона приходить така стомлена додому (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шістка — Ші́стка, шостак, шестигрошовик: Ші́стка, шу́стка: — десять крейцерів [24] — дрібна монета вартістю 6, згодом 10 крейцарів [51] — дрібна монета вартістю шість, згодом десять австрійських крейцерів [53] — дрібна монета... Словник з творів Івана Франка
  2. шістка — Шестерик (про коней), шестерня, шестеро, шість, шостак, шостака, шостий Словник синонімів Вусика
  3. шістка — [ш’істка] -сткие, д. і м. -с'ц'і, мн. ш'істки, ш'істок дв'і ш'істкие Орфоепічний словник української мови
  4. шістка — ШІ́СТКА, и, ж. 1. Назва цифри 6; // розм. Назва того чи іншого виду транспорту, нумерованого цифрою 6 (автобус, трамвай і т. ін.).; // розм. Група з шести одиниць. Рекрути йшли вільно, але жінок та хлопчиків пов'язували [яничари] шістками, наче ясир (З. Словник української мови у 20 томах
  5. шістка — ші́стка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ші́стки Орфографічний словник української мови
  6. шістка — шістка монета найнижчої вартості (ст)|| = шустак Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. шістка — И, ч. і ж. 1. Донощик. Як дізнаюсь, хто у нашому колективі шістка, розірву гада! 2. Підлабузник. О, цей — вічна шістка! Так і лиже жопу шефу. 3. знев. Людина на подачі, чорноробочий. Його хіба можуть взяти шісткою на виробництво: принеси-подай. Словник сучасного українського сленгу
  8. шістка — (-и) ж. 1. крим. Офіціянт. БСРЖ, 689; СЖЗ, 115; ЯБМ, 2, 553. 2. крим., жрм. Підлабузник. БСРЖ, 689; СЖЗ, 115; ПСУМС, 80; ЯБМ, 2, 553. 3. крим. Найнижча ланка в ієрархії злочинного світу. СЖЗ, 115; ЯБМ, 2, 553. 4. крим., мол. Словник жарґонної лексики української мови
  9. шістка — -и, ж. 1》 Назва цифри 6. || розм. Назва того чи іншого виду транспорту, нумерованого цифрою 6 (автобус, трамвай і т. ін.). || розм. Група з шести одиниць. 2》 Гральна карта, що має шість позначок однієї масті. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. шістка — Ші́стка, -ткц, -тці; ші́стки, ші́сток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. шістка — Шістка, -ки числ. 1) Шестерка въ картахъ. КС. 1887. VI. 463. 2) Первоначально 6, а потомъ 10 крейцаровъ австрійской валюты. Желех. Словник української мови Грінченка