щебетуха

ЩЕБЕТУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до щебету́н.

Чорнокрилі, білогруді щебетухи [ластівки] своїми піснями звеселяють доярок, і дівчата гордяться, що в них така весела ферма (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 68);

Тече вода по камені, під каменем сухо, Чом до мене не говориш, моя щебетухо? (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 156);

[Конон:] Ах ти ж, чарівнице, замороко моя, щебетухо! (Кроп., II, 1958, 503);

Веселі щебетухи і жартівниці, вони [близнючки] любили користуватись своєю надзвичайною подібністю і нерідко потішалися над залицяльниками, виходячи на побачення одна замість одної (Голов., Тополя.., 1965, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щебетуха — (про жінку, яка багато і швидко говорить) говоруха, балакуха, цокотуха, лепетуха, (негативно) пустомеля. Словник синонімів Полюги
  2. щебетуха — див. ЦОКОТУХА. Словник синонімів Караванського
  3. щебетуха — [шчеибеитуха] -хие, д. і м. -ус'і Орфоепічний словник української мови
  4. щебетуха — ЩЕБЕТУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до щебету́н. Чорнокрилі, білогруді щебетухи [ластівки] своїми піснями звеселяють доярок, і дівчата гордяться, що в них така весела ферма (І. Цюпа); Тече вода по камені, під каменем сухо, Чом до мене не говориш, моя щебетухо?... Словник української мови у 20 томах
  5. щебетуха — щебету́ха 1 іменник жіночого роду, істота пташка розм. щебету́ха 2 іменник жіночого роду, істота про жінку, дівчину розм. Орфографічний словник української мови
  6. щебетуха — -и, розм. Жін. до щебетун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. щебетуха — БАЛАКУ́ХА розм. (та, хто любить багато поговорити), ГОВОРУ́ХА розм., ЛЕПЕТУ́ХА розм., ЛОПОТУ́ХА розм. рідше, ПАЩЕКУ́ХА розм., СОРО́КА розм., ЛЕПЕ́ТЯ діал.; ЦОКОТУ́ХА розм., СОКОТУ́ХА розм. рідше, ЛЯСКУ́ХА розм., ТОРОХТІ́ЙКА розм., ТАРАХКОТІ́ЛКА розм. Словник синонімів української мови
  8. щебетуха — Щебету́ха, -хи, -сі; -ту́хи, -ту́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)