щебетуха
ЩЕБЕТУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до щебету́н.
Чорнокрилі, білогруді щебетухи [ластівки] своїми піснями звеселяють доярок, і дівчата гордяться, що в них така весела ферма (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 68);
Тече вода по камені, під каменем сухо, Чом до мене не говориш, моя щебетухо? (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 156);
[Конон:] Ах ти ж, чарівнице, замороко моя, щебетухо! (Кроп., II, 1958, 503);
Веселі щебетухи і жартівниці, вони [близнючки] любили користуватись своєю надзвичайною подібністю і нерідко потішалися над залицяльниками, виходячи на побачення одна замість одної (Голов., Тополя.., 1965, 80).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щебетуха — (про жінку, яка багато і швидко говорить) говоруха, балакуха, цокотуха, лепетуха, (негативно) пустомеля. Словник синонімів Полюги
- щебетуха — див. ЦОКОТУХА. Словник синонімів Караванського
- щебетуха — [шчеибеитуха] -хие, д. і м. -ус'і Орфоепічний словник української мови
- щебетуха — ЩЕБЕТУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до щебету́н. Чорнокрилі, білогруді щебетухи [ластівки] своїми піснями звеселяють доярок, і дівчата гордяться, що в них така весела ферма (І. Цюпа); Тече вода по камені, під каменем сухо, Чом до мене не говориш, моя щебетухо?... Словник української мови у 20 томах
- щебетуха — щебету́ха 1 іменник жіночого роду, істота пташка розм. щебету́ха 2 іменник жіночого роду, істота про жінку, дівчину розм. Орфографічний словник української мови
- щебетуха — -и, розм. Жін. до щебетун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- щебетуха — БАЛАКУ́ХА розм. (та, хто любить багато поговорити), ГОВОРУ́ХА розм., ЛЕПЕТУ́ХА розм., ЛОПОТУ́ХА розм. рідше, ПАЩЕКУ́ХА розм., СОРО́КА розм., ЛЕПЕ́ТЯ діал.; ЦОКОТУ́ХА розм., СОКОТУ́ХА розм. рідше, ЛЯСКУ́ХА розм., ТОРОХТІ́ЙКА розм., ТАРАХКОТІ́ЛКА розм. Словник синонімів української мови
- щебетуха — Щебету́ха, -хи, -сі; -ту́хи, -ту́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)