1. Словник української мови в 11 томах

щебетушечка

ЩЕБЕТУ́ШЕЧКА, и, ж. Пестл. до щебету́шка.

Пташка все нижче та нижче над ним падає. Тиміш дивиться, і так йому чогось мила ся щебетушечка, що очей з неї не звів би; слухав би не наслухався її тихого та любого щебетання1 (Вовчок, І, 1955, 55);

— О ти, моя щебетушечко малая! — промовив дід, прикро дивлячись на онуку (Мирний, І, 1954, 286);

[Мокрина:] Де ж це вона побігла, моя щебетушечка? Улесливе, канальське дитя!.. (Кроп., II, 1958, 443).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щебетушечка — див. дитина Словник синонімів Вусика
  2. щебетушечка — ЩЕБЕТУ́ШЕЧКА, и, ж. Пестл. до щебету́шка. Пташка все нижче та нижче над ним падає. Тиміш дивиться, і так йому чогось мила ся щебетушечка, що очей з неї не звів би; слухав би не наслухався її тихого та любого щебетання!... Словник української мови у 20 томах
  3. щебетушечка — щебету́шечка 1 іменник жіночого роду, істота пташка розм. щебету́шечка 2 іменник жіночого роду, істота про людину розм. Орфографічний словник української мови
  4. щебетушечка — -и, ж. Пестл. до щебетушка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. щебетушечка — Щебету́шечка, -чки, -чці; -шечки, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. щебетушечка — Щебетуха, -хи ж. 1) Пѣвунья (о птицѣ). 2) Говорунья, болтунья. Чом до мене не говориш, моя щебетухо? Чуб. V. 332. ум. щебетушка, щебетушечка. Словник української мови Грінченка