щедрота

ЩЕДРО́ТА, и, ж. Те саме, що ще́дрість.

Щедрота — бідарів це споконвічна риса, І в цьому винятку не становив Денис (Рильський, II, 1946, 171);

— Ми перемагаємо наймогутнішу темну силу — фашизм. Ввесь світ з подивом дивиться на нас. Хто ми? Де воно в нас, оте найголовніше, нездоланне? Чим перемогли? Хоробрістю? Щедротою? Генієм? Трудом? (Довж., І, 1958, 335);

Земля купалася в щедроті воложистих туманів. Міріадами зелених язичків озимини пила земля цілющий дар неба, набиралася родючості й снаги (Цюпа, Краяни, 1971 49);

// мн. щедро́ти, о́т. Багатства, достатки; дари.

Хто не любить осінь з її щедротами! (Нар. тв. та етн., 1, 1967, 107);

Землі великої щедроти В садах наливано цвітуть (Мал., Звенигора, 1959, 94);

Ще лише початок квітня, а природа вже мовби поспішає розкритися людям своїми щедротами (Гончар, Зустрічі.., 1950, 42).

Від щедро́т свої-х [дава́ти, дарува́ти і т. ін.] за власним бажанням і можливостями (давати, дарувати і т. ін.).

— Кожен дає од щедрот своїх — хто мідяка, хто срібняка,— відказав потерпаючи Вересай (Бурл., О. Вересай, 1959, 185).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щедрота — ЩЕДРО́ТА, и, ж. Те саме, що ще́дрість. Щедрота – бідарів це споконвічна риса, І в цьому винятку не становив Денис (М. Рильський); – Ми перемагаємо наймогутнішу темну силу – фашизм. Ввесь світ з подивом дивиться на нас. Хто ми?... Словник української мови у 20 томах
  2. щедрота — щедро́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. щедрота — -и, ж. Те саме, що щедрість. || мн. щедроти, -от. Багатства, достатки; дари. Від щедрот своїх [давати, дарувати і т. ін.] — за власним бажанням і можливостями (давати, дарувати і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. щедрота — від щедро́т чиїх, зі сл. дава́ти, дарува́ти і под. За чиїмись бажаннями або можливостями. — Кожен дає од щедрот своїх — хто мідяка, хто срібняка,— відказав, потерпаючи, Вересай (Ф. Бурлака); — Яку ти хочеш сукню, я тобі можу подарувати від щедрот моїх (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  5. щедрота — БАГА́ТСТВО (велика кількість, різноманітність чого-небудь); ЩЕ́ДРІСТЬ підсил., ЩЕДРО́ТА підсил., ЩЕДРО́ТИ мн., підсил. (звичайно про землю, природу та її явища); ПИ́ШНІСТЬ, ПИШНО́ТА (звичайно про розмаїтість барв, забарвлення). Словник синонімів української мови