щурик
ЩУ́РИК, а, ч. Те саме, що щур² 2.
Вилися бистрі щурики над нами, Із нірок вилітаючи своїх, Що геть поцяткували надбережжя — Круту й високу глиняну стіну (Рильський, Зграя.., 1960, 52);
Він [холод] уже погнав на південь щуриків, журавлів і лебедів (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 145).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щурик — ЩУ́РИК, а, ч. Те саме, що щур² 2. Вилися бистрі щурики над нами, Із нірок вилітаючи своїх, Що геть поцяткували надбережжя – Круту й високу глиняну стіну (М. Рильський); Він [холод] уже погнав на південь щуриків, журавлів і лебедів (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- щурик — щу́рик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- щурик — -а, ч. Те саме, що щур II 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- щурик — Щурик, -ка м. 1) ум. отъ щур. 2) насѣк. Amara (fulva). Вх. Пч. І. 5. Словник української мови Грінченка