1. Словник української мови в 11 томах

юродивець

ЮРОДИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Те саме, що юроди́вий 2.

Серед натовпу дітлашні кривлявся у вивернутому кожусі босий, простоволосий олешківський юродивець (Гончар, Таврія, 1952, 282).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юродивець — ЮРОДИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Те саме, що юроди́вий 2. Серед натовпу дітлашні кривлявся у вивернутому кожусі босий, простоволосий олешківський юродивець (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  2. юродивець — юроди́вець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. юродивець — -вця, ч., розм. Те саме, що юродивий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови