ягнячий

ЯГНЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до ягня́.

Хлопці на вулиці грали в бабки. Ягнячі маслаки по два стояли на землі, як старенькі бабусі (Панч, На калин. мості, 1965, 35);

// Зробл., пошитий з шкури ягняти.

Сива шапка, сива шапка, А пояс ягнячий,— Ой як вийдеш на вулицю, То й погляд собачий! (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 231);

Там усе у ягнячих свитках та вибійчаних штанях, і літом у шапках; а тут — у сукняних чумарках, у китаєвих штанях (Мирний, І, 1954, 75).

2. перен., розм. Який певними рисами, особливостями нагадує ягня або щось властиве йому.

Бодай той лев сьогодні вас пожер одразу всіх, як маєте ви скніти в покірності ягнячій! (Л. Укр., І, 1951, 169);

— Так, кажете, вам не колють очей минулим? — Господар повів плечима: — А чим колоти? — відкинув голову і подивився на Гульку таким ягнячим поглядом, що коли б Гулька не був Гулькою, то неодмінно повірив би в щирість того здивування (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 64).