яничар
ЯНИЧА́Р, а, ч. У султанській Туреччині — солдат регулярної піхоти, створеної в XIV ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство.
Реве гарматами Скутара, Ревуть, лютують вороги; Козацтво преться без ваги — І покотились яничари (Шевч., І, 1963, 199);
[Юсуф:] Яничари! сюди, на поміч! Яничари! військо! бий тривогу! (Н.-Лев., II, 1956, 466);
Охороняючи гурт людей од яничарів, полягли усі до одного козаки сотника Петра Недолі (Стельмах, І, 1962, 175);
*Образно. Він [Я. Галан] показує ганебну діяльність лютого яничара в рясі, яким був митрополит граф Андрій Шептицький (Ком. Укр., 8, 1962, 57);
*У порівн. Ніч, як чорний яничар, жене ясир холодних хмар (Дор., Три богатирі, 1959, 40).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- яничар — Перевертень, відступник; ЛАЙ. каратель, кат, душитель свободи; мн. ЯНИЧАРИ, ІСТ. турецьке військо з дітей-бранців. Словник синонімів Караванського
- яничар — див. зрадник Словник синонімів Вусика
- яничар — [йаниечар] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
- яничар — ЯНИЧА́Р, а, ч. 1. У султанській Туреччині – солдат регулярної піхоти, створеної в XIV ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство. Словник української мови у 20 томах
- яничар — янича́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- яничар — -а, ч. У султанській Туреччині – солдат регулярної піхоти, створеної в 14 ст. з військовополонених, а також християн, обернених у мусульманство. Великий тлумачний словник сучасної мови
- яничар — Янича́р, -ра, -рові; -ча́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- яничар — Яничар, -ра м. Янычаръ. На турків-яничар, на бідних невольників покликає. АД. І. 209. У туркені яничари і баша на лаві. Шевч. 57. Уже прийшли яничари! — говорятъ, когда явятся дѣти и начнуть шалить. Ном. № 9246. ум. яни́ченько. Турки-яниченьки. АД. І. 119. Словник української мови Грінченка