яскравий

ЯСКРА́ВИЙ, а, е.

1. Який випромінює сильне, сліпуче світло; сяючий.

Ніч була зоряна. Небо здавалося майже чорним в яскравих і гострих іскрах зір (Тулуб, В степу.., 1964, 215);

Він, мов сліпець, дійшов до кабінету і зупинився поруч з вартовим на порозі: яскраве світло осліпило його (Стельмах, II, 1962, 228);

Молодший лейтенант.. опинився на самім гребені. Сорочка його залопотіла на вітрі, чуб розвіявся, і яскраве червоне сонце несподівано осяяло всю його постать (Гончар, III, 1959, 101);

Далеко попереду майнув яскравий вогник (Загреб., Шепіт, 1966, 177);

// Сповнений світла.

Був яскравий сонячний день, кінець квітня (Тулуб, Людолови, І, 1957, 15);

Надходить світанок яскравий (Рильський, Мости, 1948, 58);

Яскраві вікна погасали одне за одним (Собко, Граніт, 1937, 83).

2. Який виділяється свіжістю, ясністю тону, інтенсивністю свого забарвлення.

Незвичайно гарний краєвид, гори, виноградники, сади, море і люди — все це повне кольорів, яскравих фарб (Коцюб., III, 1956, 353);

Назустріч вибігла Катерина. Плаття в яскравих лапатих квітках робило її ще вродливішою (Коп., Вибр., 1953, 294);

На узліссі горіли дерева яскравою молодою зеленню, що здалека здавалась теплою і солодкою (Вільде, Сестри.., III, 1968, 95);

Гвардії майор Воронцов лежав у ліжку, вкритий кожухом і важкими яскравими килимами (Гончар, III, 1959, 19);

*Образно. А згори сипле та й сипле [жайворонок]… витрушує душу з дзвіночків, струже срібні дошки і свердлить крицю.. Он зірвався один яскравий звук і впав між ними червоним куколем (Коцюб., II, 1955, 231);

// перен. Виразний, помітний, який впадає в очі.

Де бачив я ці очі мрійні, Оце чоло, високе й чисте, Уста яскраві, енергійні, Що будять почуття двоїсте Пошани й пристрасті? (Мур., Осінні сурми, 1964, 29).

3. перен. Який виділяється характерними позитивними рисами.

Ви, Панасе Карповичу, своїм яскравим таланом показали нам ті одмінні ознаки, якими одріз-няється одна людина від другої (Мирний, V, 1955, 388);

// Нічим не засмучений, радісний, щасливий.

— Виженемо ворога з нашої землі і побудуємо нове життя, таке яскраве і радісне, як мрія… (Довж., І, 1958, 139);

«Чи не своє щастя зустріла?» — з присмутком дивилась на неї Оксана, що одразу мовби пригасла в присутності вчительки, мовби злиняла перед її яскравою молодістю (Гончар, Бригантина, 1973, 157).

4. перен. Який справляє сильне враження своєю переконливістю, виразністю.

Велика Жовтнева соціалістична революція стала яскравим свідченням інтернаціоналізму нашої партії в його практичному здійсненні, в дії (Ком. Укр., 6, 1973, 49);

Концерти кубинських артистів на Україні перетворилися на яскраву демонстрацію любові і дружби між двома вільними і волелюбними народами (Вітч., 10, 1961, 217);

Жюль Верн — перший письменник нового часу, який в яскравій літературній формі висунув ідею міжпланетних перельотів (Наука.., 10, 1965, 31);

// Який можна побачити; помітний.

Природний нахил до літературної творчості в нашій родині виявлявся яскравий (Вас., IV, 1960, 46);

// Сильний (про враження, почуття).

Зненависть до неї [панни Анелі] зростає в мені, стає така гостра, така яскрава часом, що я не знаю — чи се не кохання? (Коцюб., II, 1955, 264);

Кілька днів Тарас Григорович жив під яскравим враженням від казахського аулу (Тулуб, В степу.., 1964, 173);

Дитячі враження надзвичайно яскраві і залишають по собі слід на все життя (Хлібороб Укр., 5, 1971, 35);

// Своєрідний, характерний, чітко виражений.

Мова її стала скупа, точна, яскрава, слова з’явилися вагомі, і ставали вони в її мову, як у пісню (Ю. Янов., II, 1954, 10);

Український народ протягом багатьох століть своєї історії створив яскраві сімейні та громадські свята, звичаї й обряди (Нар. тв. та етн., 1, 1967, 12);

// Який чітко, виразно постає в свідомості, пам’яті і т. ін.

Згадалась [Йонові] сцена з хустинкою. Уява була така жива, така яскрава, що Йон мимохіть схопився рукою за хустинку, яка й досі обіймала його шию (Коцюб., І, 1955, 235);

Яскрава думка промайнула серед думок Яринки (Собко, Зор. крила, 1950, 132).