1. Словник української мови в 11 томах

єдиновірець

ЄДИНОВІ́РЕЦЬ, рця, ч., книжн.

1. Людина однієї з ким-небудь віри, релігії.

Сектантство намагається відірвати віруючих від дійсності, замкнути їх у тісних рамках общини, у вузькому колі однодумців-єдиновірців (Наука.., 1, 1958, 41).

2. Прихильник єдиновірства (у 2 знач.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єдиновірець — див. спільник Словник синонімів Вусика
  2. єдиновірець — Одновір Словник чужослів Павло Штепа
  3. єдиновірець — єдинові́рець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. єдиновірець — -рця, ч., книжн. 1》 Людина однієї з ким-небудь віри, релігії. 2》 Прихильник єдиновірства (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови