єдиноначальник
ЄДИНОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. Особа, яка здійснює єдиноначальність.
Доронін весь час давав Голубенкові зрозуміти, що він — єдиноначальник, що він має право приймати самостійні рішення, що він мусить їх приймати (Руд., Вітер.., 1958, 210).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- єдиноначальник — єдинонача́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- єдиноначальник — -а, ч. Особа, яка здійснює єдиноначальність. Великий тлумачний словник сучасної мови