єдиноначальник
єдинонача́льник
-а, ч.
Особа, яка здійснює єдиноначальність.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- єдиноначальник — єдинонача́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- єдиноначальник — ЄДИНОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. Особа, яка здійснює єдиноначальність. Доронін весь час давав Голубенкові зрозуміти, що він — єдиноначальник, що він має право приймати самостійні рішення, що він мусить їх приймати (Руд., Вітер.., 1958, 210). Словник української мови в 11 томах