єднальний

ЄДНА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який що-небудь з’єднує.

2. грам. Який з’єднує однорідні члени речення і частини складносурядного речення (про сполучники).

Означення, виражені синонімами і зв’язані єднальним сполучником, слід класифікувати як однорідні означення (Мовозн., VII, 1949, 51).

3. юр. Який служить для розв’язання і усунення суперечностей, розбіжностей.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єднальний — (що об'єднує) об'єднавчий, об'єднальний, ок. братущий, гуртівний; (що з'єднує) сполучний, поєднальний, злучний. Словник синонімів Караванського
  2. єднальний — [йеиднал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. єднальний — єдна́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. єднальний — -а, -е. 1》 Який що-небудь з'єднує. 2》 грам. Який з'єднує однорідні члени речення і частини складносурядного речення (про сполучники). 3》 юр. Який служить для розв'язання та усунення суперечностей, розбіжностей. Великий тлумачний словник сучасної мови